Книжка для дорослих. Як старшати, але не старіти Дарка Озерна

Власне, у нашому інформаційному просторі життя всіх людей, старших навіть за 35 років, малопомітне. Чим живуть дорослі? А це правда, що старші люди всі хворі, занудні, несучасні, не хочуть сексу і не подобаються собі в зеркалі?.. Ні, неправда. Давно на годині переглянути ставлення до віку, старіння, старшання, хронічних хвороб. При чому не просто "взяти і перестати хворіти", а збагнути, що з нами відбувається, які є ризики та можливості у кожного віку, та продовжити старшати, та не старіти.

"Книга для дорослих. Як старшати, але не старіти" у цьому допоможе. У ній йдеться про фактори, що замедлюють чи прискорюють старіння, про запобігання серцево-судинним хворобам та раку, життя з діабетом та хворобами легень і кишківника, менопаузу, ерекцію, секс, і ті, як жити довго і щасливо. Тільки без магії та чарівних пігулок.

Дарка Озерна, як завжди легко, науково та доказово, з цитатами Оксани Забужко, Євгенії Кузнецової, Сергія Жадана, Юрія Іздрика, Патріарха Юрія Андруховича, Івана Семесюка та Леся Подерв’янського дає відповіді на неочікувані та провокативні питання:

• Чи є підґрунтя у мему про "склянку води на старості" та яка зв’язок може бути між зневодненням та маяченням?
• Яким морщинам можна запобігти, а які розгладити, як вам того хочеться?
• Чому бути сладкими пирожками після сімдесяти – дуже навіть добре?
• Чому варто подарувати батькам кілька секс-іграшок? Чи рятують кроссворди від деменції?
• Чому дуже немолода сусідка вважає вас повією?
• Чому від корисних яблук та гарбуза у вас болить живіт?
• Чому дарувати пляшку червоного – сексі, а коробку конфет – ні?

Книжку доповнюють уже традиційні ілюстрації від Ольги Дегтярьової.

Відгуки про книгу

Футурологи кажуть (нуок, не всі, але Андрій Длігач у мене в ефірі точно казав), що людство дедалі більше інфантилізується. І тому йому все цікавіше читати про дорослішання та старшання. Особливо якщо дізнаєшся, що дорослий і старший — не обов’язково дорівнює (виявляється!) старий і немічний. І тут найцікавіше (пам’ятаєте чийсь "стиль суперечки важливіший за предмет суперечки"?) — мені важливо, з якою інтонацією мені повідомляють навіть найцікавішу і найважливішу для мене інформацію. Адже часто наук-поп, який пояснює людині як працює її біологічна машинка, грішити інтонацією менторсько-поблажливою: "все це гормони", "ви всі наїйвні романтичні дурники, все це хімія", "любов це хвороба" ...Мені особисто таке "інтонування" заважає читати навіть найцікавішу інформацію.

Дарина Озерна — і це відчувається кожному рядку цієї книжки — поважає той простий і не очевидний факт, що живі люди — живі. І при цьому по-дорослому трезво і раціонально "розкладає по полочках" важливі речі. Думаю в цьому секрет такого приємного читання цієї книжки. Призволяйтесь :)

Роман Коляда,радіо та телеведучий, композитор, автор музичних портретів людей

Читаючи цю книжку я відчувала полегшення, що трохи дивно для книжки з такою кількістю сумної статистики. А втім це відчуття мене не полишає, бо я читаю, і чую дорослий голос, позбавлений специфічного пострадянського намагання всім понравитись, сховатися за нагромадженням потрясних цитат, , але які все ще впадають у око, коли читаєш нехудожні тексти по-русски.

Це внутрішня свобода, яку тільки володіння всім діапазоном мови — включно з анекдотами та застільними шутками, своїми, сучасними, цитатами та натяками, жаргоном, — і дає. Це внутрішня свобода, яку помічаєш, бо Дарія Озерна пише про проблеми суспільства, як від алкоголізму чи невміння давати собі раду з емоціями та сімейними негараздами, без знеособлення, аж до особистих прикладів. Так пишуть у неприсоромлених культурах, так пишуть, коли це суспільство справді твоє і нічиєї на світі санкції не потрібно, щоб чесно з ним розмовляти.

Оксана Форостіна,видавчиня, письменниця, журналістка

Коли я думала, що в 40 років людина невідомо для чого жива, якщо вона не велична! А це, погодьтеся, світити не всім. У 40 років, особливо якщо ти жінка, тобі фактично нема. Момент, коли тобі не помічають як із космосу, так і тут, на землі. Хто тут?

Але зараз мені 48 і я осознаю, наскільки важливо добре знати собі, турбуватися про те, щоб якість мого життя, мислення, вигляду була на догідному рівні доооовгі роки. І це залежить від мого здоров’я, що напряму залежить від того, як я сплю, що я їм, скільки п’ю, як я реагую на виклики і проблеми, які люди моєї сили та оточення, що мене підсилює і врівноважує, як фізичне навантаження допомагає впоратися з загальножиттєвим. Загалом щоб довше не почуватися старим, треба раніше відчути собі дорослим людиною, яка відповідає за свою життя, і спробувати робити це із задоволенням. Іронічно, легко, доказово про прості зміни, які можуть значно покращити нашу життя, вживайте книгу і помірні дози алкоголю, а не фуфломіцини та бухло.

Лариса Денисенко,письменниця, правозахисниця