За межами піраміди потреб. Новий погляд на самореалізацію Скотт Кауфман

Ця ж книжка розкриває ті питання, які так і не зміг свого часу розкрити Маслоу, та робить деякий перегляд оригінальної піраміди потреб. Сам Маслоу, після інфаркту, переглядавши вже власну систему: бо вдруге опинившись на самому низу в низці потреб, почув, що виходити взагалі за їх межі.

Книга вчить, як реалізуватися таким чином, щоб ставити якісь значно важливіші цінності вище за потреби власного егоїстичного Я. І стати таким чином усвідомленішим, зреалізованим та значно щасливішим.

Про автора

Скотт Кауфман - психолог, провідний подкаст The Psychology Podcast, автор колонки Beautiful Minds для видання Scientific American.

Про що ця книжка за словами автора:

У центрі уваги цієї праці — потенціал людини у площині пошуку правди, краси, зв’язку, пізнання, любові, потоку, креативності, призначення, вдячності, благоговіння та інших трансцендентних переживань, що глибоко вплелися у мереживо нашої природи. Крім того, я допоможу вам розпізнати і відрефлексувати свої найбільш незадоволені потреби, що дасть змогу зробити конкретні зміни в житті та наблизитися до повноти і трансцендентності повсякденного існування.

Про сучасний стан промов у суспільстві:

Нині надзвичайно багато хто відчувається глибоко нереалізованим у цьому хаотичному і розрізненому світі, який заохочує до погоні за грішми, владою, величчю і навіть счастьем — вершиною людських стремлінь. Ми бачимося на верхівку статусної ієрархії, домагаємося фінансової успішності, навіть іноді відчуваємося щасливими, та все одно переживаємо глибоке невдоволення, прагнемо сильнішого зв’язку з іншими і зі своїм сумбурним «Я».

Про самооцінку:

Нерідко на самооцінку впливає похвала та прийняття з боку інших, причому ця тенденція ніколи повністю не зникає, хай яким надійним було б наше почуття самоповаги. Як зауважили науковці Ромін Тафароді та Вільям Свонн-молодший, «на жодному етапі розвитку ми не втрачаємо чутливості до морального засудження цікавих для нас людей.

Як соціальні істоти, ми не можемо утриматися від заглядання у зеркало, яке тримають перед нами, навіть якщо не довіряємо побаченому там». І все-таки що глибше в нас закарбовується думка про самоуваження, то до меншої міри інші люди впливають на наше сприйняття собі.

Про різні види любові:

Маслоу чітко розмежовував «любов, що виходить із потреби» та «любов, не зумовлену потребою». Першу він назвав «Д-любов’ю» (дефіцитарною любов’ю), а другу - «Б-любов’ю» («любов’ю до буття іншої людини»). За спостереженням Маслоу, якщо Д-любов можна задовольнити, то до Б-любові взагалі неможливо застосувати таке поняття. Тим, хто відчуває останню, не потрібно одержувати любові — хіба що «у стабільних невисоких дозах для підтримки життєдіяльності, причому протягом певної години такі люди навіть можуть прожити без цього».

Б-любов пов’язана не з потребою, а з обожнюванням. Вона не прагне насичення і зазвичай зростає, а не зникає. Тому Б-любов переважно дарує більшу втіху, адже має невід’ємну внутрішню цінність (вона цінна не тим, що допомагає досягнути якоїсь іншої мети). Маслоу написав: «Поза жодним сумнівом, Б-любов — більш насичене, високе, цінне та суб’єктивне переживання, ніж Д-любов (яку також встигли пізнати всі люди, здатні до Б-любові)».