Зів’яле листя. Із днів журби Іван Франко

Лірічна драма І. Франка «Зів’яле листя» — це шедевр поетичної майстерності. Глибокий ліризм проникає у саму композицію книги. Пісні її — це три «жмутки» зів’ялого листя. Розповідаючи про муки своєї нерозділеної любові, герой ніби розриває жмуток за клаптем, розкидає зів’яле листя своїх пісень, щоб воно, підхоплене вітром, щезло безслідно. Долаючи власну душевну травму, І. Франко зміг піднятися над нею, глянути на факти особистої життя очима митця, об’єктивізуватися від них. Ліричні пісні «Зів’ялого листя» він сам назвав найсуб’єктивнішими з усіх, що з’явилися у нас з часу автобіографічних поезій Т.Шевченка, але «найбільш об’єктивними у способі малювання складаного людського чуття». У збірці Івана Франка «Зі днів журби» виникає мелодія Франкових п’яти мотивів — пристрасті кохання, розлуки, страждання, провини, таємниці.