Слова, що лунають крізь час. Найважливіші промови в історії людства, які змінили наш світ Терри Голуэй

Промова — один із найефективніших засобів впливу на людей, до якого свого часу вдавалися біблійні пророки і стародавні можновладці та якого, незважаючи на розмаїття новочасних інформаційно-комунікаційних технологій, не цураються і сучасні громадсько-політичні та державні діячі. Зібрані в цьому виданні виступи належать до різних епох, однак порушені в них теми, виголошені провідні ідеї та гасла ніколи не втрачають своєї актуальності. Історичні фігури, що їх прорікали, силою слова будили людську волю і свідомість, руйнували духовні кайдани, вели народи на ратні подвиги і, зрештою, змінювали хід історії. Кожну з поданих у книзі промов по праву можна назвати поглядом ораторського мистецтва.

До видання увійшли промови Мойсея, Ісуса, Мухаммеда, Цицерона, Перікла, Кромвеля, Вашингтона, Папи Урбана II, Джона Вінтропа, Кеннеді, Імператора Хірохіто, Барбари Джордан, Хошиміна, Хрущова, Робесп’єра, Патріка Генрі, короля Манделі, Гітлера, Черчілля, Барака Обамі та багатьох інших.

Виголошене слово ще не втратило своєї сили зрушувати,надихати, обурювати, переконувати й увіковічувати. Важко собі уявити, що воно коли-небудь втратить ту силу, адже в його звучанні та виголо­шенні є щось таке, чого ніколи не зможуть передати ані зображення, ані друковане слово, ані, тим паче миттєві онлайн-повідомлення.

Звернення до публіки — це найдавніша форма комунікації з ма­сами. Цим методом користувалися пророки, державні діячі, диси­денти і демагоги. Так вони передавали свої ідеї, висловлювали ар­гументи і робили одкровення. Декому з них це вдавалося краще, ніж іншим.

Хороша промова — то не просто слова: блискучий виступ не буде ефективним, якщо не здатен змінити людей чи навіть історію. Нерід­ко слова мають глибокий зміст, але здаються поверховими, а деякі — закарбовуються в пам’яті та шануються людьми впродовж століть.

Ця книжка — літопис промов та виступів за всю багатовіко­ву людську історію. У ній досліджуються історичний контекст та передумови складання промов їхніми авторами. Адже важко усвідомити силу слів Джорджа Вашингтона, виголошених ним у 1783 році в Ньюбурзі, що в штаті Нью-Йорк, не збагнувши загрози, яка постала перед Сполученими Штатами після перемоги в Йорк-тауні. Оскільки сила слів залежить не лише від того, які вони та як виголошуються, а й від того, коли і за яких умов їх прорекли: згадаймо лише «оплакування» Червоним Мундиром культури індіанців, аргументи Гелен Келлер проти війни, заклики Сунь Ятсена до паназіатизму чи інавгураційне звернення Нельсона Мандели як президента Південно-Африканської Республіки.

Звісно, ми можемо лише уявити більшість цих виступів. Про­те сучасні технології дозволяють нам самостійно судити про суво­ру риторику Вінстона Черчилля у його першій промові на посаді прем’єр-міністра Великої Британії або ж про виголошену біля Бер­лінського муру гнівну промову Джона Кеннеді. Та зазвичай все, що ми маємо, — це контекст: саме він допомагає усвідомлювати слова Перикла і Цицерона, Єлизавети І та Фредеріка Дугласа. І хоча ми не знаємо ані сили, ані висоти їхніх голосів, ані того, як вони за­стосовували тембр та інтонацію, але впевнені, що ті промови ста­ли успішними. А якби це було не так, їхні слова вже давно відійш­ли б у забуття.

Промови для книжки дібрані почасти за контекстом та обста­винами, за яких вони були виголошені, а почасти — з огляду на їх красномовність або ж місце, яке вони посіли у пам’яті людства. Деякі з них та дехто з ораторів є маловідомими. Геттісбурзька і дві інавгураційні промови Авраама Лінкольна — його найвідоміші ви­ступи, однак у цій збірці ми наводимо маловідому промову в «Купер-Юніоні» у Нью-Йорку на початку 1860 року, бо ж саме вона виокремила його серед кандидатів у президенти як майбутнього правителя держави.

Промови видатних людей часто мають історичні наслідки, проте — не завжди. Вінстон Черчилль підбадьорював британців у найважчі дні Другої світової війни, але Хайле Селассіє не зумів отримати підтримку Ліги Націй для захисту Ефіопії від штурму Беніто Муссоліні. Промови видатних людей можуть пробуджува­ти в нас як хороші, так і погані інстинкти. Ісус Христос навчав, що миротворці роблять Божу справу. Натомість Адольф Гітлер стверджував: той, хто прагне миру, заслуговує на зневагу. У таких промовах автори можуть піддавати ідеологічні істини сумніву, як це робили Карл Маркс та Марґарет Тетчер у своїх виступах, а мо­жуть і проголошувати, як Барак Обама у філадельфійській промо­ві про расові упередження та Анвар Садат у зверненні до ізраїль­ського кнесету.

З виступу видно і характер людини. Так, Лу Ґеріґ, дізнавшись за­молоду про невиліковну хворобу, назвав себе найбільшим везунчи­ком на планеті, а Мартін Лютер і Томас Мор говорили можновлад­цям правду, не зважаючи на наслідки. Чарльз Фокс ризикував сво­єю кар’єрою, критикуючи діяльність Британської Ост-Індійської компанії. Сьюзен Браунелл Ентоні не схиляла голову перед тими, хто намагався на неї тиснути.

Їхні особистості та обставини були не схожими, але всі ті по­статі залишили по собі слова, які варто прочитати та обміркувати. Адже це — частина історії. Нею або пишатимуться, або ж будуть со­ромитись її.

Перед вами аж ніяк не найповніший каталог історичних про­мов. Можна лише уявити, скільки пишномовних виступів залиши­лося незаписаними: наприклад, слова, що надихнули американ­ських невільників ризикувати своїми життями в ім’я свободи. Або ж слова, що могли бути вимовлені в класі, у церкві або ж десь у про­вулку. І вони надихнули або одну людину, або десятки й тисячі на щось величне, а то й великодушне. Ці слова залишилися тільки в людських серцях і ніколи не зможуть бути вивченими та проаналі­зованими.

Деякі виступи недоступні чи важкодоступні, оскільки захищені авторським правом або правом власності. Так, безпрецедентним правом контролю за використанням промов і висловлювань воло­діє родина доктора Мартіна Лютера Кіні'а-молодшого . Це стало причиною того, що відома промова Кінґа на марші за громадянські права у Вашингтоні 1963-го року, на жаль, не була опублікована в цьому виданні.

Наведені промови засвідчують велику силу виголошеного сло­ва. Збірка розпочинається зі звернення Мойсея і завершується виступом Барака Обами. Наративне розмаїття поєдналося силою ідей, думок і, зрештою, слів.