По улице моей который год... Белла Ахмадулина

Белла Ахмадуліна (1937–2010) увійшла до літератури разом із поколінням «шістдесятників» і майже відразу зайняла місце серед найбільших поетів сучасності.

«Безстрашність і мужність… виявлене в досить тяжкі роки, здобуло їй славу безкомпромісного громадянина, але ніяк не спотворило і не огрубило чистоти та висоти її поетичного голосу», – писав Андрій Бітов.

Її вірші відрізняє особлива музичність та тонкий ліризм, і невипадково деякі з них стали піснями, об’єднавши дві споріднені стихії – поезію та музику.

«Гармонія сенсу, звуків, фарб, світовідчуттів. Як дихає, так і пише. Це рідкісна якість, вона говорить про справжність горіння. У цьому вся сенсі вірші Ахмадуліної – дар природи. Ця органічність народжена природою» (Б. Окуджава). В даний видання увійшли вірші різних років та поеми.