Знаки приватної пунктуації Ганна Осадко

...і коли почали збуватися всі обітниці: і гори зійшлися, і води розійшлися по праву та ліву руку, і слова усі – мовлені та зловлені – стали неопалимою купиною, а первородство, у золоте руно загорнуте, стало фактом невідворотним – як ти думаєш: – чи злякався Яків? Чи тремтіли його пальці, судомно стискаючи руку брата зрадженого? Чи чув у собі сміх дітей ненароджених – обраних бо коханих? Чи вірив голосу незнайомому Господа свого небаченого – «Не бiйся, бо то Я тебе викупив, Я покликав iм’я твоє, ти – Мiй»?...