Мам Каріна Саварина

Хрусталина мріяла почути слово: «Мам!» із вуст своєї дитини. Аж ось після п'яти років невдалого планування вагітності вони з чоловіком усиновили тримісячне немовля. Позаду десятки оглядів у лікарів і заздрісні погляди на жінок із дитячими візочками, а попереду — радість і щастя. Та романтичні очікування від материнства розбиваються об сувору реальність.

«Мам» — це продовження першого роману авторки «Не вагітна». Тут Хрусталина не тільки вчиться піклуватися і співіснувати разом з усиновленою дитиною, а й намагається змиритися із неприйняттям суспільства, містом, яке абсолютно не пристосоване для немовлят, непривітними лікарями, новими стосунками із чоловіком і навіть із власним тілом.

Як і перша книжка, «Мам» написана на основі справжнього досвіду авторки. Відверто, іноді з іронією, а іноді із болем, вона відтворює трансформацію стосунків матері і дитини. І щоб стати мамою героїні доведеться пройти чимало, а передовсім — почути саму себе.

Про Каріну Саварину

Каріна Саварина — кіноманка, любителька постійно вчитися, а ще – змінювати країни проживання. З дитинства мріяла стати письменницею, вела сотні щоденників, вчилася на бухгалтера, а згодом понад десять років працювала журналісткою і редакторкою. І зрештою, здійснила свою мрію, написавши автобіографічні романи «Не вагітна» та «Мам», які уже стали бестселерами в Україні.

Чим хороша книга Мам

• Продовження історії про невдалий досвід вагітності «Не вагітна».
• Автобіографічна історія про усиновлення дитини, усвідомлення жінки себе як матері, ставлення до власного тіла та змін у стосунках між партнерами.
• Може стати підтримкою для пар, які вирішили усиновити дитину, а також посилити емпатію до цієї проблеми у читачів.

Цитати з книжки

— Я до Марії, — кажу і додаю чуже прізвище. Хочу забути ці дев’ять літер. Добре, що можна змінити прізвище, дату народження, ім’я дитини та ім’я її біологічного батька. Я хотіла назвати доньку «Весна», з наголосом на «е», проте чоловік був проти. Потім був варіант «Катя», на це ім’я вона ніяк не реагувала. На «Машу» ж озивалася криком, тому так і залишили.