Їжа і мозок. Що вуглеводи роблять зі здоров’ям, мисленням і пам’яттю Девід Перлмуттер

У своїй книжці відомий невролог Девід Перлмуттер розповідає про відкриття, яке надто довго зберігалося в медичній літературі: вуглеводи руйнують ваш мозок. Навіть так звані здорові вуглеводні, такі як цілісні зерна, можуть викликати деменцію, СДВГ, епілепсію, занепокоєння, хронічні головні болі, депресію, зниження лібідо і багато іншого. У цій революційній роботі розповідається, що частка вашого мозку не у ваших генах, а в їжі, яку ви їсте. Наріжним камнем усіх дегенеративних станів, включаючи порушення головного мозку, є запалення, яке може бути викликане вуглеводами, особливо що містять глютен або з високим вмістом цукру. Доктор Перлмуттер пояснює, що відбувається, коли мозок стикається з інгредієнтами у вашому щоденному раціоні, чому дієта з високим вмістом «хороших жирів» ідеальна, і як стимулювати зростання нових клітин мозку в будь-якому віку. Революційний чотиритижневий план доктора Перлмуттера показує, як зберегти мозок здоровим, енергійним та гострим, при цьому значно знижуючи ризик розвитку виснажливих неврологічних захворювань, а також позбавлення від більш поширених повсякденних станів — без ліків. Прості стратегії, смачні рецепти та щотижневі цілі допоможуть вам втілити план у життя. З сумішшю передових досліджень і доступних практичних порад, автор вчить вас, як взяти під контроль ваші «розумні гені», відновити здоров'я і насолоджуватися здоров'ям і життєвою силою протягом всього життя.

Проти зерна

Головний принцип мудрості в тому, що потрібно підтримува­ти порядок, а не виправляти безлад. Лікувати хворобу після то­го, як ви захворіли, все одно що копати колодязь, коли захотіло­ся пити, або кувати зброю, коли війна вже почалася

- Хуан-ді Нєй-цзин, II століття до н. є.

* * *

Ця книга, яка вперше вийшла в 2013 році, кидала виклик су­часним догмам дієтології. Вона будувалася на користі скорочен­ня вуглеводів, відмові від глютену і збільшенні споживання ви­сокоякісних харчових жирів. Все йшло врозріз з пануючими поглядами на здорове харчування. Я розсовував кордони уста­лених норм не тільки в сторону серйозного обмеження цукру, вуглеводів та додавання харчового жиру, але і в сторону кетоза і звернення до потужних можливостей періодичного голодуван­ня. Це призвело до масштабних дискусій про лікувальні дієти і харчові звички як частини способу життя. Мені приємно думати, що я почав революцію. Роботу слід продовжувати, особливо те­пер, коли я втратив батька через хворобу Альцгеймера.

Однак розпалював я революцію не поодинці. Руху сприяли читачі, які поміняли свої харчові звички і відчули позитивні ре­зультати. Ці результати мотивували їх на інші сприятливі зміни, які в сукупності стали величезними перетвореннями — мікро перейшло в макро. Вони підвищили загальну якість свого життя і поділилися історією з іншими людьми. Немає нічого більш пе­реконливого, ніж поширення ідей старим добрим сарафанним радіо. У нинішньому переробленому виданні я звертаюся і до тих, хто читав колишній варіант, і до тих, хто вперше зустріча­ється зі мною і моєю концепцією. Ласкаво просимо! Сподіваюся, ми отримаєте можливість управляти своїм здоров'ям так, як ні­коли раніше.

Критикували мене неабияк (мої поради явно не сприяли бла­гополуччю борошномельної та цукрової промисловості), проте результати, досягнуті тими, хто виконував рекомендації книги «їжа і мозок», говорили самі за себе. Незліченні читачі, все жит­тя боролися з різноманітними хронічними проблемами — від тривожних розладів, синдрому дефіциту уваги і гіперактивності (СДУГ) і когнітивної дисфункції до запальних захворювань, роз­ладів настрою і депресії, нейродегенеративних захворювань, ді­абету і ожиріння, — в підсумку зуміли змінити на краще свою долю. У цій книзі я теж приводжу позитивні відгуки — вони озаглавлені «Реальна історія».

Книга «їжа і мозок» розійшлася по всьому світу, вона надру­кована тиражом понад мільйон примірників і переведена на ЗО мов. Це продовжує дивувати мене, і я збентежений причетністю до того, що допоміг поліпшити здоров'я такій величезній кіль­кості людей. Успіх книги дав мені можливість подорожувати по світу і зустрічатися з лікарями, вченими, спеціалістами в області охорони здоров'я та зі звичайними людьми. Одне з найрадісні­ших подій відбулося в 2017 році, коли я ділився своїми погля­дами на здоров'я мозку у Світовому банку, і презентація транс­лювалася по всій планеті. Я брав участь у безлічі публічних і приватних заходів, читав лекції в медичних інститутах, висту­пав в профільних виданнях і засобах масової інформації, розви­ваючи тему, якій присвячена книга «їжа і мозок».

Але в цьому новому виданні я повинен зробити крок далі.

В основі медицини у сучасній Америці лежить система, неда­лекоглядно зосереджена на лікуванні шляхом симптоматичної терапії.

Причинність ігнорується. Запобігання хвороб утискається і зсувається в область альтернативних методик. Можна з їдкою іронією спостерігати, як обрані нами державні діячі обговорю-! ють переваги фінансування постійно мінливих планів з охорони здоров'я, в яких мало спільного зі здоров'ям і багато — з хворо­бами. Однак ясно, що обидві наші партії з ентузіазмом погоджу­ються, що у американців повинен бути доступ до таблеток, та їх повинно бути в достатку.

З моєї точки зору, не просто корисно, а й життєво необхідно поширювати інформацію, що за допомогою простих заходів лю­ди можуть запобігати захворюванню на зразок хвороби Альц- геймера, для яких не існує ефективного лікування. Слово «док­тор» має на увазі «учитель». І зараз, коли безліч докторів загрузли в виписуванні ліків, саме час зробити крок назад, пере­глянути нинішню науку і розповісти всім, що у пацієнтів, про яких ми піклуємося, є вибір.

З 2013 року в науках про харчування і про мозок відбулося багато, і публікації найшановніших академічних установ зараз повністю схвалили принципи, викладені в книзі «їжа і мозок», про які піде мова і в цьому новому виданні. Навіть уряд США змінив свої рекомендації по харчуванню, відступивши від схва­лення дієт з низьким вмістом жирів і холестерину і наблизив­шись до моєї концепції. Часи змінюються!

У 2013 році в сфері охорони здоров'я циркулювали певні мі­фи — подібно поганим чуткам. Ми все ще жили в світі, де вважа­лося, що всі харчові жири якимось чином пов'язані з ризиком захворювань (включаючи ожиріння], чутливість до глютену об­говорювалася тільки в контексті целіакії, і ніхто з учених не наважувався просувати ідею стимулювання зростання і розм­ноження мозкових клітин за допомогою простих змін способу життя. Через п'ять років накопичилися докази, сьогодні ми бі...