Здоров'я дитини в сучасному інформаційному середовищі Максименко Д.С.

Книга висвітлює проблему здоров’я та безпеки сучасних дітей та підлітків при взаємодії з джерелами масової інформації (телебаченням, журналами, інтернет-ресурсами, комп’ютерними іграми тощо) і буде корисна як фахівцям (педагогам, психологам, соціологам), так і батькам, які прагнуть допомогти дошкільникам та школярам залишитися здоровими та незалежними від небажаних впливів цифрового світу та медіапростору. Адресована також студентам педагогічних коледжів та вузів з дисциплін професійного циклу (педагогіка, методика навчання та виховання, методика пізнавального та соціально-особистісного розвитку дошкільника, методика викладання інтегрованого курсу «Навколишній світ» у початковій школе тощо), для проходження педагогічної практики.

У наше століття інформація — це ресурс, який розкриває ве­ликі можливості, та дає владу над людьми. Однак інформацій­ний простір таїть у собі визначені небезпеки, особливо це стосу­ється сфери масової комунікації — занадто велика спокуса використовувати даний ресурс для просування своїх інтересів і одержання вигоди в порушення етичних принципів. Проте не­гативний вплив каналів масової інформації і комунікації зайво драматизується в суспільстві: на ґрунті суб’єктивних і емоцій­них висловлень «авторитетних» осіб формуються стереотипи, які створюють загрозу демократичним волям і заперечують по­тенціал інформаційного простору цифрових, аналогових і дру­кованих засобів у навчанні, вихованні і розвитку повноцінного громадянина — вільної, освіченої, здорової, активної людини.

Очевидна необхідність об'єктивного і всебічного аналізу практики взаємодії дитини з інформаційним простором, оцінки реальних ризиків і шляхів їх подолання.

Діти мають право на особливу турботу і допомогу. Реалізації цього права має сприяти політика держави, а також стратегія і тактика педагогічної взаємодії з дитиною в родині та освітніх організаціях. Охорона дітей від будь-яких форм дискримінації і насильства припускає не тільки захист від побоїв, знущань, цькування і тому подібного, а й створення умов безпеки фізич­ного, психологічного, морально-етичного плану (ми не маємо на увазі корисні для розвитку дитини соціальні виклики — це інший аспект). Однією з умов комфортного дитинства є вільний доступ дитини до інформації і матеріалів, які спрямовані на сприяння соціальному, духовному і моральному благополуччю, а також здоровому фізичному і психічному розвитку. Однак юна і недо­свідчена людина не здатна самостійно розпізнати, наскільки матеріали для нього корисні або шкідливі.

Ця здатність формується поступово в процесі когнітивного, емоційного, соціального розвитку. Вона може формуватися сти­хійно (у цьому випадку становлення дитини як грамотного ко­ристувача інформаційних ресурсів може критично затягтися, а може і не завершитися зовсім). При правильно організованій педагогічній взаємодії можна формувати дану компетентність цілеспрямовано й ефективно, використовуючи можливості сензитивного [найбільш чуттєвого до цього виду пізнання навко­лишнього світу) періоду дитинства й актуальні для кожного ві­ку інформаційні ресурси.

За словами французького педагога Евелін Бевор, засіб кому­нікації — це своєрідний «фільтр» між реальністю і людьми; і без знання про те, як функціонує цей «фільтр», людина виявляється безвладним і бездумним споживачем інформації з медіа, замість духовного росту особистості відбувається її придушення інфор­маційними «благами цивілізації». І ці знання зобов’язані дати дитині дорослі, дотримуючи її право на безпеку.

Сучасні діти нерідко із самого раннього віку залучені у вірту­альні комунікації і вже не уявляють собі світ без Інтернету, де вони знаходять можливості для одержання нових знань і спіл­кування. Слід також враховувати, що одним із пріоритетних ве­кторів розпитку держави є усунення «цифрової нерівності»: за­безпечення всіх шарів населення доступним інтернетом і послугами зв’язку. Ці перспективи забезпечують реалізацію права кожного громадянина на інформацію.

У зв’язку з цим одним з важливих напрямків діяльності фахі­вців в сфері медіа і цифрових комунікацій є сприяння підви­щенню соціальної відповідальності батьків і працівників сфери освіти і культури у відношенні використання інформаційних те­хнологій і Інтернету дітьми, створення доступних для цього за­собів серед якого — популярна література й інформаційні ресу­рси).

У контексті інформаційної безпеки дітей особливу актуаль­ність набуває популяризація практичного досвіду в області захисту дітей від негативного впливу інформаційно-комунікаційних технологій, заснованого на наукових дослі­дженнях даної проблеми. Ні родина, ні освітні організації не ма­ють, як правило, системного й об'єктивного уявлення про те, яку шкоду може робити телебачення, жовта преса, Інтернет, мо­більна телефонія, реклама й інші медіа на фізичне, психічне, духовно-моральне здоров’я, емоційно-психологічне благополуччя дитини. Навіть інтуїтивно почуваючи необхідність допомогти людині, яка дорослішає, стати грамотним користувачем інфор­маційно-комунікаційних технологій, педагоги і батьки часто не ниють, як саме це зробити, діють «навмання» і не завжди ефективно.

ЗМІ створюють інформаційний хаос, розібратися в якому може лише підготовлена людина, а формування відповідних здібностей — задача непростих, потребуючих істотних зусиль як від родини, так і від педагогічного співтовариства. Однак неготовність дорослих занурюватися у світ медіа для вирішення виховних задач (психологічний бар’єр, суб'єктивне негативне підношення до подібних джерел інформації, а головне — недостатність теоретичних і методичних знань у цій області) — ціл­инні переборний фактор.

Систематична педагогічна діяльність по навчанню дитини і фен, ги »ній, а головне — усвідомленій взаємодії з навколишнім Інформаційним простором сприяє самостійному створенню сво­їй персонального інформаційного поля, що не наносить шкоди здоров'ю і, можливо, навіть поліпшує його.