Убивство и неупокоенные духи Робертсон Дэвис

«Друкарі знаходять з досвіду, що одне Убивство коштує двох Монстрів і щонайменше трьох Незапокійних Духів, — писав англійський сатирик XVII століття Семюел Батлер. — Але якщо до Вбивства приєднуються Неупокоєні Духи, жодна інша Повість із цим не зрівняється». І герою даного роману належить перевірити цю мудру думку на власному досвіді: саме невпинним духом стає в перших рядках Коннор Гілмартін, редактор відділу культури в газеті «Голос», заставши дружину в ліжку з коханцем і отримавши від того (свого підлеглого, театрального критика) кийком по голові.

І ось хтось невідомий відводить душу Коннора спочатку «у вісімнадцяте століття, яке за масштабами всієї історії людства було практично вчора», — і на цьому не зупиняється; і ось уже «фірмова девісівська машина часу розгортає перед нами барвисті картини минулого, сповнені дива та пустощів» (The Los Angeles Times Book Review). Чому ж Коннору відкриваються картини з життя своїх предків, і тут церква під назвою «Товариство Еммануїла Сведенборга, вченого і провидця»?