У лісах Лемківщини Дмитрук Іван

Автор книжки — стрілець Іван Дмитрик, вояк Української Повстанської Армії, з куреня командира Рена, який діяв на Лемківщині у 1944-1947 роках. Свої спогади автор записав зараз після прибуття на Захід у 1947-1949 роках, коли ще всі події були міцно закріплені в пам'яті. Він описавши їх щиро, безпретензійно, бо бачив і переживши. Щоправда, він спостерігав їх очима молодого людини і з позиції рядового стрільця. Можливо, що в деяких випадках, якби про ті події розповідав командир, котрий, звичайно, знав і бачив більше від стрільця, він дав би їм трохи іншу інтерпретацію. Але Іван Дмитрик не намагається коментувати. Він лише розповідає. І в цьому найбільша вартість його спогадів. Іван Дмитрик розповідає здебільшого про свою сотню (число її польової пошти було "У-94"), хоч не бракує у його згадках інформацій і про інші відділи УПА, які діяли, якщо не постійно, то деяку годину, на тому самому території. Автор починає розповідь від свого першого дня у лавах УПА. На Лемківській землі безладдя відступають німці, наступають радянські війська. На тлі цього хаосу різко контрастує добра організація та продуманість дій УПА. Ми видим, як творяться сотні, курені, як їх забезпечують харчами, як відбувається підготовка до переходу фронту і сам перехід: з табору на Буковому Берді дві і півтисячі війська з великим обозом за три тижні переходять форсованим маршем фронт без жодної жертви. Автор доводить, що цей перехід був можливий лише завдяки підтримці українського населення та розвідчій службі ОУН, яка знала про кожний рух врага.