Становлення. Щоденник, який допоможе вам відшукати свій голос! Мішель Обама

Вважайте цей щоденник супутником у своїй подорожі до її становлення. Засновані на бестселері Мішель Обами, ці сторінки містять питання, які спонукають до роздумів, та підказки, щоб допомогти вам знайти та розкрити те єдине, що завжди буде істинним лише для вас — вашу історію. Усередині ви знайдете шанс не тільки набратися мужності від знань, які привели вас туди, де ви зараз, а й відчути енергію для наступних кроків, хай куди вони приведуть.

Після того, як мої мемуари побачили світ, я зіткнулася зі схожою реакцією від багатьох людей — незнайомців, друзів, рідних. Вони казали: «Я не можу повірити, що ти пригадала так чимало всього». Від таких реплік мені зазвичай смішно, бо коли я повертаюся думками до міркувань над цими мемуарами, то найчастіше згадую намагання вхопитися за майже невловимі спогади. Як же було її звати? Я дійшла цього рішення до розмови з Бараком, чи після? В якому штаті відбувався той передвиборчий захід?

Я вела щоденник зовсім недовго, лише кілька років, коли мені не було ще тридцяти. У той час наші з Бараком стосунки набували серйозного характеру, і я задумувалася про нову кар'єру. Це був багатий на події та зміни період, і я зрозуміла, що записування власних думок допомагало мені пережити всі ті зміни. Та потім я припинила вести записи і знову взялася до них, лише коли почала писати мемуари. Я відразу немов перенеслася в минуле, і мене заполонили тепло, сум, розчарування.

Після цього — я запитувала себе: «Чому я не вела щоденник довше?». Відповідь, як певно для багатьох із вас, полягала в тому, що я просто була зайнята. Я змінила роботу. Я одружилася. Я народила дітей. І якимось чином на тому шляху я опинилась у вечірніх сукнях у Білому домі.

Коли я згадую про це, то жалію, що не виділила більше часу на запис своїх думок і почуттів. Я не вела щоденник, бо відмовила себе від цього — ведення щоденника може трохи відлякувати, бо існує думка, що записані на папері слова набирають додаткової ваги та смислу.

Одначе те, у що я вірю зараз, набагато простіше: нам не обов'язково пам'ятати геть усе. Проте все, що ми пам'ятаємо, має цінність.

Ви не маєте викладати усе віршами чи чекати на якесь блискавичне прозріння. Ви не маєте писати щодня, і ви точно не маєте почуватися, ніби потрібно писати щось важливе. Ви можете згадати про щось зовсім буденне, як звук шкребка для льоду на лобовому склі морозного чиказького ранку. Запах мийного засобу в домі після генерального прибирання. Дорога додому з аеропорту в маминій автівці. Та навіть список справ на наступний день. Один з моїх найулюбленіших записів — це розповідь про зовсім не прикметний вечір у ресторані неподалік від дому, де якийсь літній чоловік склав ідеальний плейлист у музичному автоматі.

Просто пам'ятайте, що все має значення — звуки і запахи, сміх і біль, бо врешті — це все частина вашої історії. Я сподіваюсь, що ви використовуватимете цей щоденник для запису ваших переживань, думок, почуттів, у всіх їх недосконалостях та без осуду. Це не вправа для прикрашання пережитого чи запису чогось відмінного від того, що ви насправді відчуваєте, і не намагання змусити себе досягти якогось ідеального розвитку подій. Краса життя полягає в тому, що досвід, який ви здобули сьогодні, може відчуватись абсолютно інакше через кілька місяців, чи років, чи десятиліть. Ви можете повернутися до цих сторінок і впізнати часточки себе, яких сьогодні навіть не помічаєте, і це особливо актуально для тих із вас, хто ще стоїть на початку свого шляху, коли радощі і біль подекуди відчуваються надто яскраво та гостро. Записи допомагають осягнути, зрозуміти, вирости, і так — запам'ятати.

Це, мабуть основна частина становлення: бачити цю колекцію споминів і вражень, які ви занотуєте, і приймати їх за те, чим вони є — вашими історіями.

З любов'ю,

Мішель Обама