Самурай без меча. Перемагай не силою зброї, а силою розуму Кітамі Масао

Секрети лідерства, які використовували легендарний японський полководець
Хідейосі Тойотомі, щоб досягти вершини слави, непідвладні годині. Книга
"Самурай без меча" гідна зайняти своє місце в числі таких класичних джерел
східної мудрості, як "Трактат про військове мистецтво" Сунь-цзи і "Книга
п'яти кілець" Міямото Мусасі. Ці універсальні принципи, стратегії та тактики
допоможуть кожному, хто прагне досягти успіху в бізнесі і в житті сьогодні.

Хідейосі найчудовіший - і найнезвичайніший - лідер в історії Японії.

Кін народився в 1536 році в бідній селянській родині. Здавалося, ніщо не віщувало йому вражаючої долі. Хідейосі був малого зросту, слабкий тілом, неосвічений і потворний. Відстовбурчені вуха, глибоко посаджені очі, немічне тіло і червоне зморшкувате обличчя робили його разюче схожим на мавпу, чим можна було пояснити прізвисько Мавпа, яке приклеїлося до нього на все життя.

Хідейосі з'явився на світ в розпал смутного «століття боротьби кланів», коли військова кар'єра або сан священика для честолюбного селянина були єдиним способом уникнути каторжної праці в полі. Більш ніж скромні фізичні дані (зріст півтора метра, вага п'ятдесят кілограмів і сильна сутулість) не обіцяли йому успіхів на полі війни. І все ж він зумів злетіти, подібно зірці, до вершин лідерства і об'єднати країну, яку роздирали вікові міжусобиці. Як йому це вдалося?

Залізна сила волі, гострий, як бритва, розум, непохитна завзятість і тонке розуміння людської психології - саме ці якості дозволили Хідейосі «перетворювати скептиків на відданих слуг, суперників на вірних друзів, а ворогів на союз­ників» [1]. Не досягши особливих висоту володінні бойовими мистецтвами, цей «самурай без меча» скористався іншою зброєю. Перевершити своїх родовитих суперників і стати правителем Японії йому допомогли самозневажливий гумор, хитрість і вміння вести переговори. В ієрархічному суспіль­стві, де панували непорушні закони кастових кордонів, Хідейосі став героєм знедолених, прикладом для кожного, хто прагнув сам вершити свою долю і прагнув піднятися, подібно героям Гораціо Алгера [2], «із бруду в люди».

У 1590 році Хідейосі став верховним правителем країни. Отримавши від імператора Гойодзея титул регента, він насолоджувався царською владою. Імператорський двір удостоїв його аристократичного прізвища Тойотомі, що означає «щедрий міністр».

Історики неоднозначно оцінюють правління Хідейосі, але все ж його вражаючі досягнення затьмарювали невдачі, і слава цього видатного полководця і державного мужа про­довжувала зростати і після його смерті (1598). Життя Хідей­осі було описане - і прикрашене - в докладній офіційній біографії «Тайкокі» («Повість про тайко»), вперше опубліко­ваній в 1625 році.

Сьогодні, чотири століття потому, ім'я Хідейосі знає кожен японський школяр; йому і його подвигам присвячуються незлі­ченні життєписи, романи, п'єси, кінофільми і навіть відеоігри.

Самураї як зразкові лідери

В очах сучасного читача постать самурая в ролі еталонно­го носія лідерських якостей виглядає сумнівно. За великим рахунком, японські лицарі епохи феодалізму з їхнім явно недемократичним стилем лідерства та прихильністю прин­ципам беззаперечної покори і безмежної відданості панові навряд чи можуть служити прикладом для сучасних ділових людей. Самураїв прославили подвиги на полі битви, але ніяк не майстерне володіння техніками менеджменту. Здебіль­шого вони були нікчемними бізнесменами, погано розбира­лися в комерції і часто ставали жертвами безсоромного обману в торгових угодах.

Але саме з цієї причини особистість Хідейосі заслуговує на нашу увагу. На відміну від інших самураїв, начисто позбавлених ділової хватки, Хідейосі показав себе вмілим продавцем. На тлі грубих і деспотичних колег він виглядав егалітарним лідером, селянином, який завдяки силі характеру зумів підпорядкувати собі представників шляхетного класу. Його невміння поводитися з мечем з лишком компенсувалося талантом організатора: Хідейосі вмів геніальним чином залучати, наймати, утримувати, винагороджувати і просувати людей по сходинках» що можна назвати феодальним варіантом сучасної азіатської корпорації. Сьогодні його підхід до лідерства зали­шається таким же свіжим, як і чотири століття тому.

Червоною ниткою в рекомендаціях Хідейосі проходить думка про те, що лідер повинен сам бути слугою людям, а не перетворювати їх на своїх слуг. У наші дні цей етичний принцип використовується вкрай рідко. На думку Хідейосі, ключове почуття, яке спонукає справжніх лідерів присвячу­вати себе служінню іншим, - це почуття вдячності. Можли­во, ви, так само як я, помітите, який сильний резонанс викликає такий підхід до лідерства в сучасному суспільстві - і які разючі паралелі проглядаються між діяннями короля-Мавпи і найгострішими політичними проблемами двад­цять першого століття. Від багатьох сьогоднішніх лідерів Хідейосі відрізняється так само сильно, як від своїх сучасників-самураїв чотириста років тому.

Але якщо Хідейосі був нетиповим самураєм, то якими ж були самураї в цілому? Як соціальний клас?

Коротка історія самураїв

Історія самурайства почалася в сьомому столітті нашої ери, коли до влади в Японії прийшов клан Ямато, лідери якого і стали родоначальниками імператорської династії.