+38(096)355-29-29
RIDMI
Відповідаємо на дзвінки

Пн-ПТ: 10:00-18:00
Сб-Нд: Вихідний

Адреса
Київ, вул. Велика Васильківська 74, офіс 10

Основи психологічної просвіти та профілактики: навчально-методичний посібник Никоненко Ю.П.

Основи психологічної просвіти та профілактики: навчально-методичний посібник. Автор — Никоненко Ю.П..
Основи психологічної просвіти та профілактики: навчально-методичний посібник. Автор — Никоненко Ю.П..
Основи психологічної просвіти та профілактики: навчально-методичний посібник. Автор — Никоненко Ю.П..
Основи психологічної просвіти та профілактики: навчально-методичний посібник. Автор — Никоненко Ю.П..
Основи психологічної просвіти та профілактики: навчально-методичний посібник. Автор — Никоненко Ю.П..
Основи психологічної просвіти та профілактики: навчально-методичний посібник. Автор — Никоненко Ю.П..
Основи психологічної просвіти та профілактики: навчально-методичний посібник. Автор — Никоненко Ю.П..
Основи психологічної просвіти та профілактики: навчально-методичний посібник. Автор — Никоненко Ю.П..
Основи психологічної просвіти та профілактики: навчально-методичний посібник. Автор — Никоненко Ю.П..
Основи психологічної просвіти та профілактики: навчально-методичний посібник. Автор — Никоненко Ю.П..
Основи психологічної просвіти та профілактики: навчально-методичний посібник. Автор — Никоненко Ю.П.. Обкладинка —
Код: 2362

‚Навчально-методичний посібник «Основи психопрофілактики» вчень для студентів вищих навчальних закладів спеціальності «Психологія», «Соціальна робота», «Практична психологія» денної та заочної форми навчання. У посібнику представлені основні поняття та теоретико-методологічні концепції первинної, вторинної, третинної психологічної профілактики порушень психологічного здоров’я учнівської молоді та педагогів.

Показати анотаціюЗгорнути
залишилася тільки 1 книга
225

Характеристики Основи психологічної просвіти та профілактики: навчально-методичний посібник

sale
Да
Видавництво
ЦУЛВидавництво ЦУЛ - Логотип
Обкладинка
мягкая
Тип видання
учебное пособие
Мова
Украинский
Для кого
для студентов
Дата видання
2020
ISBN
978-966-373-831-4
EAN-13
9789663738314
К-ть сторінок
192
Наклад
1000
Ширина
145 мм
Висота
205 мм
Книжкова закладка
Нет
Країна
Украина
Тип
Бумажная книга

Про книгуОснови психологічної просвіти та профілактики: навчально-методичний посібник

Навчально-методичний посібник «Основи психопрофілактики» укладання для студентів вищих навчальних закладів спеціальності «Психологія», «Соціальна робота», «Практична психологія» денної та заочної форми навчання. У посібнику представлені основні поняття та теоретико-методологічні концепції первинної, вторинної, третинної психологічної профілактики порушень психологічного здоров’я учнівської молоді та педагогів. Проаналізовані найбільш поширені порушення адаптації учнів та студентів, розроблені заходи щодо профілактики негативних наслідків стресу та синдрому «професійного вигорання» у педагогів та інших фахівців. Доцільний для використання викладачами загальноосвітніх навчальних закладів, ВНЗ-ів, практичними психологами, студентами педагогічних та психологічних спеціальностей, соціальними педагогами, батьками.

Ще...Згорнути

Передмова Основи психологічної просвіти та профілактики: навчально-методичний посібник

На сучасному етапі розвитку психологічної науки стрес привертає все більше уваги дослідників. Особливу цікавість викликають питання психо­логічних та психофізіологічних особливостей перебігу стресових реакцій в усіх сферах життя та діяльності людини, особистісний, віковий аспекти, а також вплив статевих особливостей на виникнення, протікання та профі­лактику стресу. Стрес постає перед дослідниками як особливий феномен, який тісно супроводжує життєдіяльність людини.

Стрес звичайно викликається короткочасними й довгостроковими стресорами. До короткочасних відносяться невдачі, відволікання уваги, страхи, біль, дефіцит часу; до довгострокових - конфліктні ситуації, небезпечна ро­бота, ізоляція, тривалі нервово-психічні перевантаження.

Клінічна симптоматика, що виявляється при гострому і хронічному стресах, багато в чому схожа: виражене безсоння, відчуття болю і тиск в потилиці, шиї, животі, спині, а також в області грудної клітки і очних яблук, рясний піт, утруднене дихання, втома і потреба у відпочинку, нудота, блю­вота, тремтіння в колінах і т.д.

Для хронічного стресу характерні також і деякі інші симптоми, що не зустрічаються при гострому стресі: порушення нічного сну, підвищення або пониження статевої потенції тощо.

В стресовому стані важко або неможливо здійснювати цілеспрямо­вану діяльність, утруднені переключення і розподіл уваги, може насту­пити навіть загальне загальмування або повна дезорганізація діяльності. При цьому навички і звички залишаються без змін і можуть замінити собою усвідомлені дії. При стресі можливі помилки сприйняття, пам'яті (забувається добре відоме), неадекватні реакції на несподівані подразни­ки і т.д.

Проте, у окремих людей незначний стрес може викликати приплив сил, активізацію діяльності, особливу ясність і чіткість думки, стенічні емоції.

Не можна наперед визначити, чи викличе дана ситуація стресовий стан у людини. Поведінка в стресовій обстановці багато в чому залежить від особистісних особливостей людини: від уміння швидко оцінювати обстановку, від навичок миттєвого орієнтування в несподіваних обставинах, від вольо­вої зібраності, рішучості, доцільності дій, розвитку витримки, від наявного досвіду поведінки в аналогічній ситуації.

Переважна більшість людей під поняттям «стрес» розуміє неприємності, горе, сильні негативні емоційні переживання. Частково це правильно, але тільки частково, оскільки величезна радість, несподіваний успіх, тріумф - це теж стрес. Вірніше не стрес, а стресор-чинник, що викликає стан стресу.

На початку цілого ряду захворювань людина відчуває загальний дис­комфорт. Потім з'являється слабкість, дратівливість, у дітей - плаксивість. При інфекційних захворюваннях підіймається температура. Всі ці ознаки говорять про якісь ще незрозумілі хворобливі прояви, про неспецифічну, однотипну захисну реакцію організму, яку Г. Сельє назвав загальним адап­таційним синдромом. І лише потім, коли приєднуються інші симптоми (ви­сип на тілі, розлад шлунку, болі в тих або інших ділянках тіла і т.д.), можна говорити про діагноз, про специфічність симптомів захворювання.

В розвитку адаптаційного синдрому розрізняють 3 стадії: реакцію три­воги, фазу опору і фазу виснаження. В першій організм починає, правда, досить боязко, чинити опір умовам, що змінилися, або пристосовується до них. У фазі опору здійснюється адаптація до нових умов, організм повною мірою чинить опір дії стресора. В третій фазі, яка може наступити після тривалої дії стресора, всі резерви адаптації вичерпуються і організм гине. Природно, що остання фаза розвивається далеко не завжди. В більшості ви­падків організм справляється із стресором на першій або другій фазах за­гального адаптаційного синдрому.

Люди, знайомі із словом «стрес», найчастіше вживають його з епіте­тами «емоційний», «психічний». Якщо так, то і емоційний стрес, ймовір­но, повинен чинити опір такими ж реакціями організму, як і всі інші види стресу? Дійсно, емоційний, або психічний стрес розвивається по тих же законах загального адаптаційного синдрому. Емоційні подразники - най­поширеніший стресор людини. Хто не переживав невдачі, розчарування, втрату близьких, матеріальні втрати, сором, відчуття провини, захоплення, радість? А хіба це не стресові ситуації?

Такий стан, як правило, обтяжує і якщо в людини з'являється бажання зрозуміти його причину, то варто проаналізувати, які події її життя переду­вали цьому стану. Варто пошукати подавлені образи, невиражені почуття (гнів, тривогу, незгоду з кимось або чимось, глибокий сум, втрату, розчару­вання, що-небудь ще). Попередником стресового стану може бути етап са­мовідданості, коли людина забула про себе в ім'я більш «важливих» людей або подій. Лише свідомий пошук й оцінка причин можуть перевести такі сигнали з емоційної сфери в раціональну.

Освіта є традиційним і одним із найважливіших факторів соціалізації особистості в сучасному світі. Але, на жаль, так само традиційним стало уявлення про те, що період навчання невідворотно пов'язаний з погіршен­ням здоров'я дитини, а основним винуватцем такого погіршення є різноманітні (фізіологічні, психологічні, соціальні) стреси, які переживає дитина в школі чи з приводу школи.

Збереження здоров'я підростаючого покоління є найважливішою со­ціальною задачею суспільства, бо саме в дитинстві формується здоров'я дорослої людини. Основними складовими здоров'я є не тільки відсутність шкідливих звичок, але і система ставлення людини до себе, до світу, праг­нення до самореалізації, здоров'я, активного творчого життя.

На сьогодні можна виділити такі шкільні фактори ризику (проранжовані за силою впливу):

  • стресова тактика педагогічних дій (постійні мікростреси. Мало хто з батьків звертає у вагу на поганий сон, апетит дитини, її безпричинну плаксивість тощо);
  • стрес обмеженого часу як наслідок інтенсифікації навчального про­цесу (це — один з найважчих стресів, який нагромаджується про­тягом 2-х тижнів без відпочинку, а наші діти в такому стані живуть роками);
  • стрес через невідповідність методик і технологій навчання віковим особливостям учнів (наприклад, коли ми наших дітей примушуємо читати з секундоміром, вимагаючи при цьому від них швидкості чи­тання 120 слів в хвилину, тоді як сприйняття інформації можливо лише при швидкості не більше 80-90 слів в хвилину);
  • передчасний початок дошкільного систематичного навчання, незрі­лість основних систем, невідповідність педагогічних впливів акту­альним віковим завданням розвитку;
  • недотримання елементарних фізіологічних і гігієнічних вимог до ор­ганізації учбового процесу - стрес через інтенсифікацію і нераціо­нальну організацію учбового процесу;
  • неадекватно низька кваліфікація педагогів з питань вікової фізіології, психології, охорони і зміцнення здоров'я школярів;
  • масова безграмотність і безвідповідальність батьків в питаннях збе­реження здоров'я дітей;
  • руйнування шкільних служб контролю здоров'я;
  • провали в системі фізичного виховання;
  • відсутність системної комплексної роботи з формування цінності здоров'я та здорового способу життя.

Додаткові шкільні чинники ризику: фізіологічні стреси через невідпо­відність умов навчання санітарно-гігієнічним вимогам; зниження рівня медичного контролю за здоров'ям школярів; погана організація харчуван­ня; у ряді місць відсутність спортивних залів і кваліфікованих викладачів фізичного виховання; низька культура сім'ї з питань охорони і зміцнення фізичного і психічного здоров'я.

Таким чином, боротьба зі стресами, запобігання стресовим розладам, підвищення опірності до стресів є актуальним завданням системи освіти та її психологічної служби.

Навчально-методичний посібник розрахований на педагогічних та соці­альних працівників, практичних психологів, соціальних педагогів навчаль­них закладів, викладачів і студентів вищих навчальних закладів із зазначе­них спеціальностей.

Ще...Згорнути