Из депрессии. Выход рядом Анастасия Максимова

Всебічне дослідження депресії від людини, яка побувала по той бік «великий Д» і зуміла видертися.

Автору книжки колись поставили діагноз клінічна депресія. Але Анастасія Максимова подолала хворобу і написала керівництво, в якому розповіла, як жити із цим станом, як допомогти собі чи близькій людині вийти з нього. На основі особистого досвіду та історій своїх знайомих Анастасія відповіла на найскладніші питання щодо депресії. Завдяки цій книзі кожен, хто перебуває у стані депресії, зрозуміє, що він не один.

З книги ви дізнаєтесь:

• Що таке депресія, якою вона буває і чому виникає.
• Як зрозуміти, що настав час звернутися за допомогою до фахівця.
• У чому різниця між психіатром, психологом та психотерапевтом.
• Чим допомогти собі, які дії можна і слід застосовувати.
• Як жити під час депресії.
• Як і навіщо спілкуватися з людьми, коли у вас депресія, де шукати підтримки, і чи потрібно повідомляти оточуючих про свій діагноз.
• Чому фрази у стилі «просто не сумуй» шкідливі для людини в стані депресії і чому люди їх вимовляють.
• Як не почати «заїдати» та «запивати» депресію.
• Як допомогти близькій людині в депресії.

Книга заснована на сучасних наукових дослідженнях та особистому досвіді автора. До роботи з неї залучалися психіатр, психіатр-психотерапевт, психолог, нейробіолог.

Эта книга для меня была почти исповедью, потому что, когда ты говоришь о депрессии, нельзя оставаться в стороне эмоционально. Пока я писала, у меня случалось разное: я попадала в больницу и тоскливо смотрела на снежный мир из окна, у меня болел кот и тряпочкой лежал в темном углу, я переживала ужасно унизительное поражение в любимом виде спорта... Разное бывало, говорю же. Но эта книга стала для меня якорем. Что бы ни случалось, что бы ни происходило, я возвращалась к ней. Порой мне казалось, что в периоды острого стресса, я наблюдаю за собой как будто со стороны: «Вот сейчас я попробую этот прием, и, если сработает, я о нем напишу».

Депрессия — это тьма. Это когда мы кричим внутри своей головы, и крик этот не слышит никто, кроме нас самих. Порой мне очень страшно вернуться туда, в этот колодец, откуда не видно ни звезд, ни черта. Я просто хочу, чтобы вы знали. Даже из самых темных колодцев есть выход. Наше тело и наш мозг — не враги, они тоже хотят, чтобы с нами все было хорошо, и, если вы попытаетесь приложить усилие к тому, чтобы выбраться из колодца, они готовы вам в этом помочь и подтолкнуть.

Я хочу, чтобы у вас все было хорошо. Вы сильные. Увидимся по ту сторону большой Д.