Что не так в здравоохранении? Мифы. Проблемы. Решения Генри Минцберг

У першій частині своєї книги він розглядає міфи охорони здоров’я. Саме їхня наявність говорить про те, що у цій сфері є чимало спірних та неоднозначних моментів. Більшість висновків автора ґрунтуються на фактах та прикладах з досвіду. У другій частині він розповідає, як організовано сучасну систему охорони здоров’я. У ній йдеться про те, як ми будуємо організації — у житті загалом і, зокрема, у охороні здоров’я. Як правило, ми намагаємося розбити велике завдання на елементи, а потім поєднати схожі елементи.

У охороні здоров’я основна увага приділяється диференціації, а не інтеграції, і це призводить до виникнення нових бар’єрів і перешкод: «консультуючі» терапевти практично не обмінюються інформацією; пріоритет віддається доказам на шкоду досвіду; основний акцент робиться на способи лікування, за повної відсутності спроб розібратися у причинах хвороби; переважає ставлення до людини як до пацієнта, а до місцевих угруповань як до однорідної маси. Що стосується управління охороною здоров’я, менеджери виявляються відокремлені від медиків-професіоналів. Третя частина книги про те, як реорганізувати систему охорони здоров’я, щоб подолати її нинішню роз’єднаність, щоб із набору окремих елементів вона перетворилася на діючу систему.

На думку Мінцберга, управлінська функція може реалізовуватися як власне менеджерами. І тоді стратегії не просто вигадуватимуться десь «нагорі», але народжуватимуться на рівні медиків-професіоналів, у міру виявлення та освоєння ними нових підходів до догляду та лікування.