Білас і Данилишин

Наприкінці листопада 1932 року боєвики ОУН у черговий раз здійснили пограбування (експропріацію) одного з польських державних поштових відділень. На цей раз об’єкт знаходився у містечку Городок під Львовом (польська назва – Грудек Ягеллонський). Втім, напад був особливим, і не тільки тому, що до його організації були причетні майбутні провідники ОУН та організатори Української Повстанської Армії – Роман Шухевич та Микола Лебідь. Незважаючи на те, що акція провалилася – двоє бойовиків загинули, двоє були арештовані і згодом страчені – ОУН зуміла перетворити бойову битву в гігантську пропагандистську победу. Заарештовані поліцією Василь Білас та Дмитро Данилишин, які мали найбільший бойовий досвід і відповідали за конфіскацію грошей із каси, стали національними героями. За іронією долі, їх упіймали українські селяни завдяки фальшивій чутці, яку запустила поліція, начебто це злочинці, які пограбували українську кооперативу (див. словарь наприкінці статті). Із самого початку акція пішла не за планом. Частина бойовиків мала запалити склад сухих тростин аїру - щоб відволікти охорону тюрми, розташованої неподалік пошти. Але волога тростина не загорілася. Внаслідок перестрілки з охороною двоє бойовиків було смертельно поранено (один із них, брат дружини Романа Шухевича, студент Львівської політехніки Юрій Березинський застрелився, щоб не втрапити в руки поліції). Як стало відомо вже після слідства, група розділилася надвоє і, відступаючи, рухалася біля двох напрямків. Ті, хто рушив на Львів, змогли дійти без перешкод. А група Василя Біласа та Дмитра Данилишина пішла у приміську до Львова село Глинна Наварія – щоб там на залізничній станції сісти біля поїзда, доїхати до Стрия, а звідти потрапити у Дрогобич та Трускавець...